Клайв Стейплз Льюїс pinned ЗБИРАЄМО НА НАРНІЙСЬКІ МЕЧІ
Клайв Стейплз Льюїс pinned «🪙🇺🇦 ЗБИРАЄМО НА НАРНІЙСЬКІ МЕЧІ ТА СПИСИ 🗡️🛡️ Нам, українцям, випало на долю таке, про яке ще років десять тому навіть помислити не було нагоди. Ми, більшість з нас, вірили, що війни - це щось далеке як в просторі, так і у часі - далеко в минулому. Але історія…»
Я нікого не прошу прийняти християнське вчення якщо
Я нікого не прошу прийняти християнське вчення, якщо розум під впливом переконливих доводів спонукає до висновку про його хибність. Віра приходить не так. Та припустімо, що хтось - знову ж таки, під впливом доводів - прийме рішення на користь християнства. Я вже зараз можу сказати, що трапиться з ним буквально через кілька тижнів. Отже, настане день, коли він отримає погану звістку або встряне у якусь халепу; можливо, йому взагалі доводиться жити серед людей, які таких поглядів зовсім не поділяють. І тоді в одну мить усі емоції у ньому нараз піднімуться горою і кинуться у стрімку атаку на його віру. Або ж прийде хвилина, коли він запрагне якоїсь жінки, або захоче збрехати, або відчує неабияке задоволення собою, або побачить нагоду заробити трохи грошенят - от лише шляхом не бездоганно чесним; одне слово, хвилина, коли було б дуже доречно, якби раптом виявилося, що все те християнство не має рації. І знову прагнення й бажання рушать у блискавичну атаку. Я не маю тут на думці ті моменти, коли ви зіткнетеся з новими логічними доводами проти християнства. З такими доводами теж доведеться сходитися впритул, але це вже інша розмова. Я говорю про миттєвості, коли супроти віри підносяться звичайні почуття і настрої.

Віра ж, у тому сенсі, в якому я вживаю тут це слово, є мистецтвом триматися за ті переконання, з якими колись погодився розум, попри всі зміни нашого настрою. Адже настрій змінюватиметься так чи інак, незалежно від висновків, до яких дійшла людина. Я знаю це з власного досвіду. Навіть тепер, коли я став християнином, у мене буває вряди-годи настрій, коли християнські ідеї видаються мені геть неправдоподібними; але за часів мого атеїзму я бував іноді в такому гуморі, що ці ідеї здавалися мені просто незаперечними. У будь-якому разі бунту супроти вашого справжнього єства з боку повсякденних почуттів не уникнути. Саме тому така чеснота як віра конче потрібна кожному з нас. Доки ви не навчите той чи інший настрій "знати своє місце", вам не стати ні переконаним християнином, ні навіть переконаним атеїстом; ви залишатиметесь істотою, яка знай вагається і кидається то туди, то сюди, а її погляди залежать насправді від погоди і від того, чи добре перетравився обід.

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily
ЗБИРАЄМО НА НАРНІЙСЬКІ МЕЧІ ТА СПИСИ Нам українцям
🪙🇺🇦 ЗБИРАЄМО НА НАРНІЙСЬКІ МЕЧІ ТА СПИСИ 🗡️🛡️

Нам, українцям, випало на долю таке, про яке ще років десять тому навіть помислити не було нагоди. Ми, більшість з нас, вірили, що війни - це щось далеке як в просторі, так і у часі - далеко в минулому. Але історія поводиться з нами як вчитель з учнями - повторює ще раз і ще раз урок, що все може бути, що загрози не бувають подолані назавжди, що зло, навіть якщо спить, то завше може прокинутися.

Війна привнесла в наші життя безліч горя, страждань, скрути, втрат, жахіть, ненависті, руйнувань та розлуки. Попри все це, ми не втрачаємо надії та віри у справедливість і перемогу над ворогом. Ми захищаємо наші домівки, близьких, свої країну, мову та культуру, свободу та право бути українцями від російської агресії. Все це дається важкою ціною, особливо тим, хто найближче до лінії фронту і зупиняє там навалу. Їхні героїзм, самовідданість, самопожертва, патріотизм, сміливість не дають нам права на відчай і пасивність.

Зрештою, ми не перші і далеко не єдині, кому трапилося жити у воєнні дні. Як Ви пам'ятаєте, сам
Льюїс
пережив обидві світові війни. В першій з них він сам воював у мокрих та холодних зимових окопах, коли йому ще не було й двадцяти, хворів окопною лихоманкою, втратив усіх бойових побратимів, одного з кращих друзів. Поряд з ним розірвався снаряд, який вбив сержанта, що був поруч та кількома осколками поранив Льюїса. Два з них залишилися у його тілі на все життя. Коли почалася Друга Світова війна, Льюїса не мобілізовували у зв'язку з віком, але він сам записався у територіальну оборону і патрулював нічні вулиці Оксфорду. Протягом війни у його домі приймали дітей, яких батьки відправляли подалі від бомбардувань Лондону та околиць. Він працював, писав, проповідував, навчав, читав лекції, проводив радіопередачі - підтримував дух англійських слухачів у важкі часи. Крім того, він був капеланом для молодих британських пілотів, які зупинили в небі гітлерівську авіацію.

Хоча не всі з нас безпосередньо воюють чи волонтерять, та ми теж можемо долучитися до допомоги фронту. Для цього є безліч способів. Ми актуалізуємо для Вас один із них.

Юрій Павлович Чорноморець - християнин, доктор філософських наук, богослов і релігієзнавець, викладач НПУ ім. Драгоманова, багатодітний батько. Попри все, він приєднався до збройних сил у якості снайпера. Він постійно шукає змоги покращити озброєння та оснащення свого підрозділу. Для цього йому потрібна фінансова допомога. Як можна це зробити?

1. Можете перейти на його сторінку у фейсбуці і там знайти реквізити для допомоги. Також, він розпродує свою домашню бібліотеку, а виручені кошти використовує для потреб підрозділу. Можете придбати щось собі і заодно допомогти нашим захисникам.

2. Молодіжний богословський клуб долучився до ініціативи і теж зібрав вартісні богословські книги, які продають, а виручені кошти надішлють Ю. П. Чорноморцю. Детальніше тут.

3. Можете надіслати кошти на наші реквізити - це буде символічний збір на нарнійські мечі та списи:
Реквізити:
💚 Приватбанк: 4149 4390 0802 7033
💚 Монобанка:
https://send.monobank.ua/jar/5GJi7dgcet

🤜 Дякуємо за співучасть! 😊

🇺🇦 Впрягаймося до перемоги!

І, пам'ятайте, пожертва не буває маленькою!

#словоредактора
#donate
Що людей бентежить принаймні бентежило колись мене то
Що людей бентежить - принаймні, бентежило колись мене, - то це те, що християни вважають віру в цьому сенсі чеснотою. Я запитував: як, скажіть на милість, віра може бути чеснотою? Що морального чи аморального в тому факті, що хтось вірить або не вірить у низку певних тверджень? Адже очевидно, казав я, що людина розважлива приймає або відкидає те чи інше твердження не тому, що хоче чи не хоче його прийняти, а тому, що вважає доводи на його користь переконливими або непереконливими. І якщо, оцінюючи вагомість цих доводів, людина помилилася, то це свідчить не про те, що вона погана, а хіба що про те, що їй трохи бракує ерудиції. Якщо ж, вважаючи ці доводи непереконливими, хтось усе одно силкувався би повірити, незважаючи ні на що, то це було б просто безглуздо.

Що ж, я своєї думки так і не змінив. Але відтоді я збагнув одну річ, якої багато хто не бачить ще й досі. Отже, я припускав, що, раз визнавши щось правдою, людський розум автоматично вважатиме так надалі, аж доки не з'явиться якась вагома причина цю думку змінити. Вважав, інакше кажучи, що людський розум керується виключно логікою. Та це не так. Наприклад, мій розум на підставі беззаперечних свідчень абсолютно переконаний, що від наркозу я не задихнуся, а кваліфікований хірург ніколи не почне мене оперувати, доки я при свідомости.
Утім усе це жодним чином не впливає на той факт, що, опинившись на операційному столі з тою огидною маскою на обличчі, я відчуваю приступ якоїсь суто дитячої паніки. Мені починає здаватися, що я таки зараз задихнуся, й охоплює страх: ану ж вони візьмуться різати мене ще до того, як я знепритомнію? Іншими словами, я втрачаю віру в наркоз. Ту віру в мене відбирає не розум; навпаки, якраз на розумі вона й заснована. Відбирають її емоції та уява. Це битва між вірою та розумом, з одного боку, й емоціями та уявою - з іншого.

Коли ви про це замислитеся, то вам на думку прийде чимало відповідних прикладів. Приміром, одному чоловіку на підставі цілковито вірогідних фактів відомо, що знайома гарненька дівчина - ще та скоробреха, не здатна втримати язика за зубами, а тому довіряти їй не можна. Одначе, коли він опиняється у її товаристві, віру у ці відомості про неї його розум втрачає, а на думку спадає: "Може, цього разу все буде інакше". Як наслідок, він каже їй щось, чого казати було не слід, і знову ставить себе в дурне становище. Так його почуття й емоції руйнують віру в те, що відповідало дійсності - і йому про це було добре відомо. Або візьмімо хлопця, який учиться плавати. Розумом він чудово розуміє, що у воді людське тіло, залишившись без підтримки, не обов'язково відразу ж тоне, бо ж бачив десятки людей, які плавали чи просто трималися на воді. Усе питання тут, однак, у тому, чи й далі він у це віритиме, коли інструктор забере руку і залишить самого у воді власне його? А чи раптово втратить віру, перелякається і почне тонути?

Те самісіньке відбувається і з християнством.

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily
На дотепників які пробують висміяти християнську надію на
На дотепників, які пробують висміяти християнську надію на "небо" і заявляють, що не мають охоти "збавити цілу вічність, бренькаючи на арфі", зважати не варто. Найкраще у відповідь сказати так: якщо вони не розуміють книжок для дорослих, то й говорити про них їм не слід. Усілякі біблійні образи (арфи, вінці, золото і т.д.) - це, ясна річ, суто символічна спроба виразити те, що виразити годі. Музичні інструменти згадано там тому, що для багатьох (проте не всіх) людей саме музика з-поміж багатьох властивих цьому світу явищ пов'язана з екстазом і безконечністю чи не найсильніше. Згадка про вінці вказує на те, що люди, поєднані з Богом у вічності, поділяють Його велич, силу і радість. Золото символізує непідвладність неба часу (адже цей метал не ржавіє) і його коштовність. Ті, хто сприймає ці символи буквально, з таким самим успіхом могли б стверджувати, що Христос, наказуючи нам бути подібними на голубів, хотів сказати, що ми маємо нести яйця.

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily
Дурень звинувачує все і всіх навколо Ціле життя
Дурень звинувачує все і всіх навколо. Ціле життя його не полишає думка, що от якби він одружився з іншою жінкою, чи вклав у відпустку більше грошей, чи хай що там ще, то цього разу вже точно зумів би спіймати те таємниче щось, те, до чого змагає кожен із нас. Більшість знуджених, невдоволених заможних людей належить власне до цього різновиду. Всеньке життя вони знай змінюють жінок (розлучення стає звичною справою), континенти і захоплення, повсякчас сподіваючись, що нарешті таки здобудуть те, справжнє, і повсякчас стикаючись із розчаруванням.

Люди розсудливі незабаром доходять висновку, що все це просто фантазії та й годі. "Звісно, - кажуть вони, - замолоду саме так і буває. Нічого, доживете до моїх літ, то вже за сонячними зайчиками не ганятиметесь". А тоді заспокоюються і вгамовуються, вчаться не очікувати від життя надто багато і притлумлюють ту частину свого єства, яка колись, за їхніми ж словами, "хотіла дістати зірку з неба". Цей спосіб, звичайно, набагато кращий за перший, адже завдяки йому такі люди і самі почуваються щасливішими, і своєму оточенню завдають менше прикрощів. Частенько вони стають дещо зарозумілими педантами і схильні дивитися на "молодняк" трохи зверхньо, та взагалі крокують з року в рік доволі непогано. То була б для нас найкраща лінія поведінки, аби тільки люди не народжувалися для вічного життя. Та якщо припустити, що безмежне щастя справді існує? І "дістати зірку з неба" - справа не така вже й безнадійна? Було б шкода, дуже шкода надто пізно (буквально через хвилину після смерти) дізнатися, що своєю розсудливістю, "здоровим глуздом" ми самі позбавили себе можливости насолоджуватися такою перспективою.

Християнин каже: "Жодна істота не народжується з бажаннями, які неможливо задовольнити. Немовля відчуває голод - на те існує їжа. Каченя хоче плавати - на те існує вода. Люди відчувають статевий потяг - на те існують статеві стосунки. Тож якщо я відчуваю в собі бажання, яке не спроможний задовольнити жоден сьогосвітній досвід, то це, найімовірніше, можна пояснити тим, що мене було створено для якогось іншого світу. Якщо цього бажання не тамує по-справжньому жодна із земних насолод, то це ще не означає, що всесвіт навколо - суцільна омана. Можливо, земні насолоди й розраховані на те, щоб це бажання не тамувати, а власне розпалювати, вказуючи на справжню мету. Якщо це так, то треба, з одного боку, дбати про те, щоб не ставитися до згаданих земних благословень з погордою, виявляючи таким чином невдячність, а з іншого - ніколи не сприймати їх за щось інше, за те, копією, відлунням чи недосконалим відображенням чого вони, по суті, є. Отже, я мушу живити в собі тугу за своєю справжньою батьківщиною, яку спізнаю лише після смерти; не можна допустити, щоб ця туга припала порохом або опинилася десь на узбіччі. Прагнення дістатися до того краю самому і допомогти в цьому іншим має стати головною метою мого життя".

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily
Більшости з нас узагалі дуже важко прагнути неба
Більшости з нас узагалі дуже важко прагнути "неба" як такого - ну, хіба що тією мірою, якою "небо" означає можливість знову побачитися з уже померлими друзями. Частково це можна пояснити тим, що нас до цього просто не привчили, адже вся наша освіта спрямована на те, щоб зосередити наші думки винятково на цьому світі. Ще одна причина полягає у тому, що навіть за наявности в нас непідробного прагнення неба ми просто не спроможні це прагнення розпізнати. По-справжньому навчившись зазирати у найсокровенніші глибини свого серця, більшість людей зізналася б, що прагне - і то дуже гостро - чогось такого, що у цьому світі здобути годі. Тут, звісно, дуже багато всього, що начебто й готове вже дати нам бажане, проте так ніколи до кінця цієї обіцянки й не дотримує. Прагнення, що здіймаються в нашій душі, коли ми вперше закохуємося, вперше розмірковуємо про якісь далекі краї або вперше беремося досліджувати галузь, яка викликає у нас сильне зацікавлення, насправді не може задовольнити жоден шлюб, жодні мандри, жодне навчання. Я аж ніяк не говорю зараз про те, що зазвичай окреслюють як невдалий шлюб, чи відпустку, чи наукову кар'єру. Навпаки, маю тут на думці найкращі випадки з усіх можливих. У ту найпершу мить після появи прагнення ми вхопили були щось, що потім, у дійсності, просто розвіюється, ніби дим. Думаю, кожен розуміє, про що мова. Ваша кохана може виявитися чудовою дружиною, готелі і краєвиди - чудовими, а хімія - неймовірно цікавою, та щось усе-таки від нас вислизнуло.

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily
неперервне очікування вічного світу це не різновид ескапізму
...неперервне очікування вічного світу - це не різновид ескапізму і не схильність приймати бажане за дійсне (як вважає багато хто з наших сучасників), а один із обов'язків християнина. Це аж ніяк не означає, що ней світ можна відтак полишити на поталу долі. Читаючи книжки з історії, ми раз по раз переконуємося, що християни, які зробили для цього світу чи не найбільше, належали водночас до тих, хто найбільше думав і про світ прийдешній. Самі апостоли, які поклали початок наверненню Римської імперії, великі люди, завдяки яким постало Середньовіччя, прихильники Євангельської Церкви в Англії, які причинилися до припинення работоргівлі, - усі вони залишили свій слід на землі власне тому, що їхні думки найбільше займало небо. Відколи ж християни перестали думати про прийдешній світ, успіхи їхні у цьому світі ставали щораз меншими і меншими. Прагни неба - здобудеш землю; прагни землі - не здобудеш ні землі, ні неба.

Дивне правило, на позір, та з чимось подібним стикаємося і в інших царинах. Візьмімо, приміром, здоров'я - велике благо, проте варто тільки зробити його одним зі своїх основних інтересів, як ви тут-таки перетворюєтеся на іпохондрика, бо у вас відтепер постійно таке враження, ніби з вами щось не те. Переймайтеся більше іншим: їжею, іграми, працею, розвагами, свіжим повітрям, - і цілком імовірно, що здоров'я ви просто отримаєте на додачу. Схожим чином нам ніколи не порятувати цивілізацію, якщо вона становитиме основний об'єкт наших зацікавлень сама по собі. Треба навчитися прагнути чогось іншого ще більше, ніж порятунку цивілізації.

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily
Деякі автори вживають слово charity для позначення не
Деякі автори вживають слово charity для позначення не тільки християнської любови між людьми, але й Божої любови до людини і любови людини до Бога. Часто люди непокояться власне через останню. Чують-бо, що мають любити Бога, а відповідних почуттів у собі якось не знаходять. І що ж їм робити? Відповідь незмінна: поводьтеся так, ніби вже Його любите. Не сидіть сиднем, намагаючись розбудити в собі почуття. Запитайте себе: "Якби я був певний, що люблю Бога, то що зробив би?". А знайшовши на нього відповідь, так і вчиніть.

Загалом кажучи, Божа любов до нас - тема для роздумів значно безпечніша, ніж наша любов до Нього. Ніхто не спроможний відчувати відданість постійно; а навіть якби ми й були на не спроможні, то Богові не йдеться насамперед про почуття. Християнська любов - чи то до Бога, чи до людини - це чин волі. Докладаючи зусиль, щоб виконувати Його волю, ми додержуємося заповіді "Люби Господа, Бога твого". Він сам дасть нам почуття любови, якщо вважатиме за потрібне. Розбудити це почуття в собі самотужки нам не до снаги, та й не слід вимагати цього так, наче це - наше право.

Проте варто завжди пам'ятати про одну надзвичайно важливу річ: наші почуття приходять і відходять, Його ж любов - незмінна. Вона не стає меншою ні через наші гріхи, ні через нашу байдужість, а тому абсолютно невблаганна у своїй рішучості нас від цих гріхів очистити - хай якою ціною для нас чи для Нього самого.

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily
І добро і зло зростають у геометричній прогресії
І добро, і зло зростають у геометричній прогресії. Саме тому ті зовсім не значні, на перший погляд, рішення, які ми з вами щодня приймаємо, мають таке безконечно велике значення. Найменший добрий учинок сьогодні – це захоплення плацдарму, з якого вже за кілька місяців ви можете вирушити до перемог, про які навіть мріяти не наважувалися раніше. Так само дріб’язкова на позір поступка хоті чи гніву – це втрата укріплення, залізничного вузла чи гірського хребта, звідки ворог може згодом піти в наступ, хоч доти це було неможливо.

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily

3649838

Каналов

204424659

Сообщений